BrExit: українські наслідки

Минулого тижня Європа жила в очікуванні результатів, які можуть мати історичні наслідки для неї. У Великобританії відбувся референдум, який мав відповісти на сакральне питання – “to be or not to be”. Чи залишиться ця країна членом Європейського союзи, чи залишить число країн, які входять до нього. Для України, яка поки лише докладає зусиль для того, щоб стати повноправним членом європейської родини, здається, прямих наслідків не мало б бути. Але чи це насправді так?

Насамперед, варто зазначити, что BrExit впливає на порядок денний, який постає перед Євросоюзом і, якщо до плебісциту Україна з її безвізовим режимом та ситуація на східних кордонах ЄС посідала у ньому перші рядки, то вихід Британії з ЄС безумовно відтіснить Україну з перших шпальт і порядку денного. Водночас, це й можливість для України та тих, хто формує зовнішньополітичну політику нашої країни, в черговий раз продемонструвати, що Україна може бути не лише об‘єктом зовнішньої політики різних країн, але й її повноправним суб‘єктом. Для цього, насамперед, українському суспільству варто стати частиною рішення, а не однією з проблем, які постають перед Європою. Якими можуть бути рішення, які Україна може запропонувати своїм європейським колегам?

Варто наголосити, що в силу своєї унікального географічного розташування, Україна може запропонувати кілька рішень. Якщо розглядати кордони “старої” Європи, то Україна, безумовно, продовжує виконувати свою традиційну функцію форпосту від “орди”. Вона знайома нам з доби козаччини, та й нинішнє військо, яке тримає позиції, щоб запобігти наступу російської армії в окремих районах Луганської та Донецької областей, виконує ту ж таки традиційну роль передової оборони Європи. З іншого боку, можна згадати про те, що на території України розташовано географічний центр Європи, а це може стати нагодою для того, щоб саме Україна стала “точкою сили” для створення нових регіональних блоків.

І тут ми підходимо до цікавого феномену, балто-чорноморського союзу, частиною якого також традиційно була Україна (чи то, як “шлях із варяг у греки”, чи то, як частина Речі Посполитої, яка об‘єднувала територію від Балтики до Чорного моря). При цьому з України не знімається функція форпосту, про який було написано вище, але водночас боронити “серце Європи” та “край Європи” будуть зовсім по різному. Водночас, Україна у балто-чорноморському союзі може бути не лише “одним з” членів, але й ставати активним поборником цієї ідеї і фундатором такого союзу разом із своїми традиційними союзниками – країнами Балтійского регіону та Польщею, яка також зацікавлена у його створенні.

Проте, функція захисту та роль “форпосту” піднімає й низку внутрішніх питань, які варто винести на порядок денний українського суспільства – право на володіння зброєю та контрактна армія. “Радіо Свобода”, зокрема, днями проводило опитування про те, чи можливий в Україні повний перехід до контрактної армії. Однозначно, це можливий розвиток подій, але варто створювати мобілізаційний резерв, а от моделлю для його створення може слугувати інша європейська країна – Швейцарія, яка протягом тривалого часу зберігає свій нейтралітет не стільки через свою банківську систему чи географічне розташування, а через те, що володіє чи не найбільшим мобілізаційним резервом серед країн, зобов‘язавши усіх чоловіків володіти зброєю. До речі, цей незручний випадок дуже не люблять хоплофоби, оскільки простіше показувати на США, де набагато активніший ринок зброї та легше її легально придбати.

Окрім того, BrExit є й “дзвіночком” для старої політичної системи, яка значною мірою грунтується на популізмі, який в Україні ще й густо замішаний на олігархізації партій, серед яких “ДемАльянс” є чи не єдиним винятком, який запроваджує нові стандарти – від відкритих списків до прозорого фінансування. Чи переможе здоровий глузд? Чи платитимимо за популізм найвищу ціну? Покаже час.

Порядок денний для українського суспільства після перемоги Джамали

Минуло 12 годин після шаленої перемоги Джамали на Євробаченні 2016. Перша ейфорія (або “груповий оргазм усієї країни” за влучним висловом Христини Морозової) минула. Час братися до роботи, бо насправді залишилося 365 днів для того, щоб підготувати Україну до найбільшого пісенного свята Європи.

На порядку денному маємо кілька питань (без пріорітетів і різної категорії скадності – лише список):

  • відкрити кордони України – це справа для Майдану Закордонних Справ та Богдана Логвиненко, який активно просуває тему відміни віз для в‘їзду для іноземців (до речі, певні плани озвучила навіть консульська служба);
  • подолати корупцію – це, насправді, ключове, оскільки трансформація України без цього неможлива, не на словах і деклараціях, а реальними діями за допомогою ProZorro, Transperency International Ukraine та нового прокурора (кума Президента, але я – оптиміст), який, як я сподіваюся, посадить “трьох друзів” не на потоки, а за грати, де й мають бути корупціонери;
  • повернути Крим в Україну та провести там Євробачення – так, це маловірогідно, якщо виходити з сьогоднішньої геополітичної ситуації, але ніхто не відміняв “лебедів”, тим більше, що кримські татари налаштовані доволі рішуче – це питання до всіх (громадянське суспільство, військові, політики, you name it…);
  • підняти економіку України на новий рівень (комплексне питання, яке буде перегуватися з тим, що я буду говорити нижче) – вже пішли жарти, що насправді Джамала – агент Кремля, яка зруйнує економіку та бюджет України через проведення Євробачення наступного року в нашій країні, проте я певен, що ресурсів навіть всередині країни – більше, ніж достатньо, а якщо підключити ще діаспору – комплексне й важливе завдання, яке абсолютно по силах українському суспільству…
  • створити інфраструктурні проекти в Україні – дороги, аеропорти, транспортна система, готелі, які потребують, якщо не будівництва, то глобального оновлення (так, починати треба було робити це все вчора, проте певні ключові питання інфраструктури можна вирішити навіть на за рік) – у цьому питанні точно не обійтися без PPP (private public partnership), яке мусить запрацювати на повну потужність якнайскоріше, бо навіть законодавчу базу певну вже було створено ще наприкінці 90-х і на початку 2000-х років;
  • розвинути сферу послуг та зробити її відповідно до європейских стандартів – я знаю, що величезний крок уперед у  галузі гостинності (мені дуже подобається ця назва!) було зроблено напередодні Євро-2012, але до рівня Європи, а до нас їхатимуть європейці, а може й австралійці, нам ще, на жаль, дуже й дуже далеко.

Таким я бачу ТОП-5 задач для України та українського суспільства на найближчий рік. Доповюйте, коментуйте та діймо до результату (а те, що ми можемо досягати найвищих результатів показала перемога Джамали на Євробаченні 2016)!

PS: думаю, усі свідомі, що чекати, поки зробить Держава марно? 😉

Короткий OSINT з приводу перегонів та перестрілки

Ростислав Шапошніков оголосив нагороду у 5000 грн. за докази, що BMW з молодиками, яке було розстріляно біля “Магелану”, рухалося зі швидкістю 190 км/год. Що ж проведемо коротку OSINT розвідку для того, щоб довести цей факт.

UPDATE 10:00 10-02-2016: кажуть, що є відео перегонів, зараз шукаю його та буду оновлювати матеріал. Stay tuned! Поки маємо короткі шматки відео.

UPDATE 18:00 10-02-2016: маю список веб-камер, які розташовано вздовж маршруту нічних перегонів, а також складено уточнену карту. Оновив перші відрізки, які стали логічніше.

У відкритому доступі є твіттер трансляція аккаунту @auto_kiev перегонів у режимі реального часу, яка дозволяє оцінити швидкість подій і, відповідно, автомобіля. Припускаємо, що  повідомлення у твіттер надсилалося миттєво. Для вимірювання відстані використаємо Google Maps.

Отож, перший твіт було опубліковано о 1:30 ночі 7 лютого:


Через хвилину о 1:31 опубліковано наступний твіт із локацією:


Спробуємо оцінити швидкість на першому відрізку (припускаємо, на користь порушників, що вони знаходилися безпосередньо близько до вулиці Вадима Гетьмана на Борщагівській). Google Maps показує, що відстань від Індустріального мосту до повороту на Повітрофлотський по вулиці Борщагівській складає 3 км. Таким чином, 3 км наші “герої” подолали за 1 хв, а їхня швидкість склала 180 км/год. Рухаємося далі.

О 1:33 наступний твіт:


До повороту на Південний вокзал лише 500 метрів, очевидно, що тут була затримка у публікації, формально швидкість 30 км/год не виглядає правдоподібно.

О 1:36 наступний твіт:


Знову ж будемо виходити з “презумції невинуватості” наших “героїв” і припустимо, що вони лише виїхали на площу Перемоги. Подвимося на карту і побачимо що відстань від Південного вокзалу до площі Перемоги складає 4 км. Отже, на цьому відрізку швидкість автомобіля склала приблизно 75 км/год. Майже зразкові водії, але дивимося далі.

О 1:38 наступний твіт:


Отже, за 2 хвилини було подалано 7.4 км від площі Перемоги до Святошина, а швидкість склала 222 км/год (здається, це й требо було довести, але рухаємося далі).

О 1:39 наступний твіт:


Вимірюємо відстань на цьому відрізку і отримаємо 3 км, а, отже швидкість складає 180 км/год. Трохи повільніше, ніж на проспекті Перемоги, але все одно задачу доведено. Прослідкуємо до кінця за нічними пригодами.

О 1:41 з‘являється запис:


Дивимся на карту, щоб визначити відстань і швидкість. 8 км (округляємо до цілих кілометрів у сторону зменшення) за 2 хвилини дають нам швидкість 240 км/год. Схоже, що навіть у твіттер трансляції вказана швидкість, з якою рухалося BMW, зменшено, якщо порівняти з реальною.

О 1:44 читаємо наступну локацію:


Звично, прокладаємо маршрут і бачимо, що за 3 хвилини подолано відстань у 3.9 км. Знову водієм зменшено швидкість, з якою рухається авто, до 78 км/год. Про причини можемо лише здогадуватися, але подивимося за наступними локаціями, їх лишилося дві.

О 1:48 з‘являється наступний твіт:


Точного місця в даному випадку ми не можемо знати (так само, як і маршруту руху), тому припустимо, що наші “герої” подолали 7 км за 4 хвилини, що дає нам швидкість у 105 км/год. Наближаємося до розв‘язки.

О 1:50 читаємо:


Від останньої точки рахуємо відстань у 5 км за 2 хвилини, що дає нам швидкість у 150 км/год.

Таким чином, можемо зробити висновок, що щонайменше на двох ділянках дороги було перевищено швидкість у 200 км/год, на одній ділянці вона склала 180 км/год, а ще на двох – 150 км/год. Отже, можна вважати доведеним факт того, що нічні перегони дійсно відбувалися на швидкості у 190 км/год.

Обіцяний гонорар за доведення цього факту можна перерахувати на карту 4149 6258 0162 4758.

PS
Ростислав со свойственной ему гнилой натурой с вопроса гонорара съехал. Если считаете, что материал дельный, то можете забросить любую сумму на карточку 4149 6258 0162 4758
PPS
еще и у себя в уютном фейсбучеге забанил. какая прелесть 🙂

Итоги января.

Вот и закончилась 1/12 часть года. Можно уже подводить первые итоги и смотреть на то, что получается.

Бег. Радует меня очень сильно – за январь, несмотря на погодные условия (которые зимой холодно, весной дождливо, летом жарко, а осенью снова дождливо) выполнил обе цели на месяц – пробежал запланированные 100 км (факт – 104 км) и бегал каждый день (да-да, хочу бейдж 366 running days на SmashRun).

ДемАльянс. Возглавил секретариат киевской городской организации (спасибо, Насте Шимчук за доверие!). Постепенно начинаю входить в курс дела, понимаю, что объемы задач могут быть весьма приличными, как обычно, все зависит от личной инициативы. Главный проект – выборы в районные советы Киева, которые должны пройти 27 марта 2016 года (и, да, их хотят отменить, deja vue!)

За вторую половину января прочитал две книги, но вторая оказалась объемнее, чем я расчитывал – “Как рыба в воде” Терри Лафлин и “Библия велосипедиста” Джо Фрила. Пора начинать писать короткие заметки в блог, а я еще за первую половину января не опубликовал книжные отчеты.

Киевский ХайТек Кластер постепенно набирает обороты – по средам TED(x) и пицца, запускаем коворкинг, проводим совместные события с партнерами, и при этом темп необходим еще более высокий! Приходите в гости! Мы готовы поддерживать интересные проекты!

Во второй половине января забросил медитацию – не скажу, что это начало сразу сказываться на мне, возможно, немного компенсирую утренней йогой (Сурья Намаскар делаю каждый день).

Январь принес еще две глобальные идеи – делаем с партнером IPTV канал (тематику скажем чуть позже, когда будут понятны все детали запуска) и помогаю запустить совместный проект смарт-терминалов 7ID Владимиру Тюжину с “Новой Почтой”. А еще остаются все те идеи, о которых писал в первой половине января.

Февраль обещает быть еще более горячим! Stay tuned!

2 недели Нового Года. Результаты.

Накануне 2016 года каждый из нас загадывает желания, а самые продвинутые планируют результаты, которые необходимо достичь в своей жизни в новом году. Я не исключение, более того, искренне благодарен Володе Дегтяреву и Алине Носовой за тренинг “Как не про***ать 2016”, который стал хорошим импульсом для переосмысления года.

Что ж прошло 15 дней 2016 года и можно подвести первые итоги.

В беге (следить можно на SmashRun, который мне нравится сейчас больше всего своей геймификацией) динамика очень классная. 56 км за январь, бегаю каждый день и уже на 56% выполнил цель по километражу в январе. За 2016 год хочу набегать 2016 км, но мои предварительные прикидки показывают, что можно пробежать даже 2050 км.

Киевский ХайТек Кластер стартовал наконец – провели в среду первое событие “TED и пицца”, которое станет регулярным на нашей площадке. Если есть идеи того, какие события можно еще проводить, то обращайтесь! Всегда рады поддерживать и искать возможности.

В декабре 2015 года стал членом “ДемАльянса” оформив старые отношения с партией (поддерживаю постоянно ее с 2012 года). За это время успел познакомиться с деятельности рабочей группы по созданию ОСББ, что мне необходимо, а также внести свой вклад в идею геймификации партии, скорее всего, что именно я буду возглавлять рабочую группу по внедрению.

За январь уже успел прочитать несколько книг: Кейт Ферацци “Никогда не ешьте в одиночку”, Роберт Гловер “Хватит быть славным парнем!”, Сет Годин “Фиолетовая корова” и наконец Гарт Гилмор “Бег для здоровья”. О каждой из них еще будет отдельный пост в блоге, но темп, который я набрал в чтении, меня однозначно радует. Правда, не успеваю прорабатывать книги настолько качественно, как мне хотелось бы, пока ищу способ, как этого достичь.

Пока еще не настолько хорошо с медитацией, которую хотелось бы делать в течение 20-30 минут ежедневно, но за 15 дней медитировал только 6 раза, что, безусловно, заставляет обратить особое внимание на это.

Собственные проекты (U-color, Startup.In.UA, Elcars и еще парочка идей, которые ждут своего воплощения на своих доменах) начинают постепенно выходить из коматозного состояния, но пока не набрали необходимой скорости – присоединяйтесь, поддерживайте, будет точно интересно!

И еще одна идея, которая меня гложет второй год – создание Ассоциации выпускников программ обмена Посольства США в Украине. Это огромный кадровый резерв, который на сегодняшний день используется недостаточно по моему личному мнению. Хочу приложить усилия, чтобы объединить тех людей, которые точно знают, что может быть по-другому, чем в Украине.

Stay tuned!

ТехКемп Киргизстан: короткі враження

На початку жовтня мені пощастило бути тренером з технологій на події, яку організовує ДержДеп США, – ТехКемп. Цього разу конференція проводилася у столиці Киргизстану – Бішкеці, а до участі запрошено було представників НУО з 6 країн (Вірменія, Грузія, Азербайджан, Монголія, Казахстан і, звичайно, Киргизстан).

Моя доповідь, а швидше можливість поділитися досвідом, була про організацію волонтерського центру HelpKyiv, який розгрібав Київ з-під снігу наприкінці березня 2013 року. Мою презентацію дуже гарно доповнювала презентація “Коли держава безсила”, яку читав Даніл Вартанов, розповідаючи про файл-шерінг, біткоіни та Ushahidi.

Перший день був більше навколо тренерів, які розповідали про технології, які можна використовувати для неурядових організацій. Після обіду команди які утворилися навколо кількох тем, почали формулювати проблеми, які варті вирішення. Мені пощастило стати ментором для команди, яка займалася питанням виборів і прозорості.

Основними проблемами сформулювали три питання:

  • страх, що твій голос можуть проконтролювати;
  • недостатній вплив НУО на вибори;
  • слабка участь жінок у політиці.

Рішенням для цієї проблеми команда обрала створення платформи Elections.org, яка давала б можливість моніторингу за виборами, які відбуваються в усьому світі. При цьому сам домен, як, власне, й ідея проекту, вже належить одній НУО з Грузії. На виході отримали непогано оформлену ідею, яку поки що втілили лише у Prezi. Сподіваюся, що на цьому усе не зупиниться, а проект житиме, як житимуть мої спогади про подорож до Киргизстану, до якого ще хотілося б ще повернутися на довший час.

Наступ на український дубляж!

Originally posted by at Наступ на український дубляж!

Пишу вам, як один із молодих акторів студії “LeDoyen”, яка здійснює 60% усього українського дубляжу.
Ще вчора ввечері ми собі спокійно працювали та поверталися додому без жодних думок про те, що може статися.
Сьогодні ж мені колеги розповідають, що на студію вриваються люди з автоматами, нікого не випускають, нікого не впускають. Спробували зв’язатися з координаторами – ті нічого конкретно сказати не можу.
Потім повідомляють, що забрали всю техніку із записаними матеріалами.

Детальнішої інформації ніхто не надавав. Щойно скидають мені посилання:

Сьогодні зранку податкова міліція провела обшук в офісі найбільшого в Україні кінодистрибутора і кінопрокатника, компанії B&H – нібито за несплату податків у сумі 18 млн. гривень.

Після обшуку на студії “Ле Доен” (дочірнє підприємство B&H) вилучили всі комп’ютери і всю звукозаписуючу апаратуру (з яким формулюванням – поки невідомо). Дубляж став повністю неможливий технічно. Студія “Ле Доен” здійснювала 60% усього дубляжу в Україні і була однією з кількох студій в Європі, сертифікованих для запису в системі Долбі. Тепер це в минулому.

Вороги українського дубляжу завдали потужного удару. У кінотеатрах знову будуть показувати фільми, дубльовані в Росії.

Мені чомусь дуже слабо віриться у те, що студія дубляжу №1 в Україні не мала можливості сплатити борг.

Поки що детальнішої інформації, на жаль, немає, але я буду дуже вдячний за інформаційну підтримку. На даному етапі це дуже важливо, бо не впевнений, що про це напишуть у новинах

Не будьте байдужими!

 

Антиреклама! Кияни, прошу репоста

Originally posted by at Антиреклама! Кияни, прошу репоста

Є між Софійською та Михайлівською площами скверик з фонтаном, а у ньому – забігайлівка під великою зеленою “парасолею” з написом “Carlsberg”. Замовляють там, в основному, пиво.

Сьогодні ішов дощ, у мене була термінова робота, і я сиділа там з ноутбуком. Замовила чашку чаю і сиділа з нею приблизно дві з половиною години – десь із 13:30 до 16:00. Підкреслю, що кафешка весь цей час була майже порожня. Столиків там дуже багато, а крім мого, зайняті були ще один чи два.

Підходить до мене працівниця цього закладу і починає казати, що не можна з чашкою чаю сидіти цілий день, і що адміністратор сказав, щоб я йшла звідти. Я кажу: “Але ж кафе порожнє! Хіба я чиєсь місце займаю?”.
Вона: “Тут столик 500 гривень коштує! Ідіть в “Хайят” і сидіть там, як така розумна. А у нас – випила і пішла!”.

Ну, я й пообіцяла ввічливо, у присутності обох наявних на місці працівниць закладу, що, по-перше, я там останній раз, по-друге, що зроблю їм таку антирекламу, що відвідуваність у них суттєво зменшиться. Що й роблю.

Знаю, що багато хто з тих, хто мене читає, до і після акцій регулярно сидить у цій кафешці, бо щодня зустрічаю там різноманітних знайомих.
Знаю про цю кафешку ще дещо, але писати про це не буду – я не стукач.

Отже, прошу тих, хто – ні, не мене – хто себе поважає – більше цей заклад не відвідувати і друзям порадити не відвідувати. Бо треба боротися з неповагою до людей.

UPD. Сходила до тієї кафешки ще раз, зробила запис у книзі скарг. Судячи з їхньої реакції, вони цього дійсно дуже бояться. Власник кафешки – ТОВ “Злагода ЛТД”, офіційна назва – “Літній майданчик Володимирський сквер N 4”.

"Афганцы" берут штурмом Верховную Раду

Originally posted by at "Афганцы" берут штурмом Верховную Раду

Сегодня Верховная Рада с подачи "Партии регионов" должны были рассмотреть законопроект ликвидирующий льготы участникам боевых действий в Афганистане и ликвидаторам последствий катастрофы на Чернобыльской АЭС.

Воины-афганцы и "чернобльцы" с самого утра протестовали под парламентом, снесли ограждение возле верховной рады и устроили штурм здания.

Нардеп от БЮТ Виктор Уколов у себя на странице в Фейсбук пишет:
"Афганці прорвали кордони і почали штурм Ради. Двері вузенькі і ïх легко заблокував Беркут. Але беркутят витягають і викидають геть. Дивіться новини. Пару віконець вже розбиті"

"Регионал" Ефремов пытался выйти на трибуну, ряд протестующих начали толкать его и плевать в его сторону (некоторые успешно). Ефремов пообещал, что законопроект, касающийся отмены социальных льгот для участников боевых действий и ликвидаторов аварии на Чернобыльской АЭС будет на время отложен. Однако, протестующие стали кричать, что его надо не отложить, а не принимать вообще. На обратном пути Ефремова облили водой и вымазали неизвестной жидкостью. Тысячи протестантов, которые прорвали кордон "Беркута" сейчас находятся перед дверями парламента и пытаются попасть во внутрь.



Специально для россиян, которые охуели от ситуации во Львове на 9 мая

Originally posted by reznichenko_d at Специально для россиян, которые охуели от ситуации во Львове на 9 мая

Первое

Подумайте – почему в этот день беспорядки были только во Львове? Почему в других городах западной Украины всё прошло без мордобоя? Почему в другие года, даже при Ющенко, в том же Львове ветераны прекрасно справляли свои потребности, и возлагали куда хотели что хотели?

Всё просто –  именно в этом году, именно во Львов заезжали ребята из «Русского Единства» (Крым) и «Родины» (Одесса).

Ребята обнаружили, что в Украине есть солидный кусок советско-русского электората, который остался без чабана: Наталья Михайловна Витренко ушла в безвременный запой, Петр Симоненко окончательно махнул рукой на советский имидж, расслабился и превратился в успешного буржуя, «регионалам» вообще не до борьбы против НАТО за русский язык, им бы с реальными проблемами совладать. Итого – местечковые РЕ и «Родина» решили, что хватит прозябать в своих провинциях, надо расширяться на всю страну. «Собирались в 2011 выйти за пределы Крыма. Выходим. Планы «Русского единства» распространяются на всю Украину. И вообще, хватит сидеть в глухой обороне, надо продвигаться вперед и распространять свои идеи, свои ценности», – сказал координатор акции Юхин.

А чтобы привлечь много-много внимания, надо сделать что-то очень-очень яркое. Например, привезти во Львов красный флаг и поднять его над городом, как над Берлином.

Второе

Львовяне не любят красный флаг, у них есть на это миллион весомых причин. Не вдаваясь в исторические подробности, представим: на одно из кладбищ солдат вермахта в России торжественно прибывает делегация их немецких внуков. Не просто внуков, а идейных таких внуков, – «руссиш швайне, хо-хо-хо». За два месяца до приезда внуки показывают всем бааааальшущее знамя со свастикой, которое планируют торжественно развернуть в России. А на все претензии отвечают, что их деды воевали именно под этим флагом, а память дедов свята.

Как вы их встретите?

Третье

9 мая Львов еще раз подтвердил свое звание культурной столицы Украины – не был избит ни один настоящий ветеран. НИ ОДИН. Раздухарившаяся шпана срывала ленточки с тетушек средних лет, давала подзатыльники молодым, но стариков никто не трогал. Не зафиксировано ни одного обращения ветеранов в милицию с жалобами на физическое насилие или даже оскорбление.

Хотя, между нами говоря, многим именно львовским ветеранам стоило бы врезать. Обычные советские ветераны после демобилизации возвращались в родные русские колхозы. А во Львове, невероятно красивом европейском городе, любили оседать на пенсии крупные армейские и силовые чины, или просто бывшие ГБшники, которых тут к концу «бандеровщины» развелось, как вшей. Но это так, к слову.

Четвертое

Если посмотреть внимательно знаменитое видео с насмерть перепуганной девчушкой, не трудно заметить, что толпа не пытается раскурочить автобусы и всех там убить. Люди пытаются не пустить автобусы на холм славы, а их оттесняет милиция, начинаются драки.

Русские националисты из «Родины» и «Русского единства» повели себя, как палестинские арабы, – прикрылись детьми и женщинами. Загрузили в автобусы тетушек, навязали на них ленточек и погнали на злополучный холм. На том самом видео слышно, как львовянин кричит бабушке – «Ты зачем привела её (девочку), сука старая?! Детьми [прикрываешься]?» Хотя, вообще-то, по совести, вопрос не к бабушке.

С 10 марта работали мобилизационные пункты «Русского Единства» в Крыму. Русскоеды сами заявляли, что планируется «не пикник, а серьезное мероприятие».

Пятое

Украинская власть повела себя подло. Выстроив с утра кордоны вокруг места поклонения и не давая занять его львовянам, она отказалась пускать настоящих, не понаехавших ветеранов. Свидетели событий утверждают, что пока не появились автобусы с одесскими и крымскими «внуками», ситуация развивалась вполне мирно – люди с ленточками спокойно прохаживались по толпе, вели политические споры, и как все, поглядывали на милицию у холма, бросали цветы через кордон. А когда подъехали «гости» – вот тогда и началась свистопляска.

Почему милиция, не смотря на запрет суда, обеспечила проезд именно этих автобусов, проигнорировав настоящих ветеранов – тут будем разбираться еще долго. МВД уже путается и отбрехивается.

Шестое

Русская агит-пресса сразу обгадилась заголовками типа «Во Львове ветеранам пришлось вновь биться с нацистами». Если чуть-чуть приглушить треск и праведные стенания, имеем: несколько расквашенных физиономий каких-то быков в пиджаках, несколько сорванных ленточек, одно разбитое стекло, 5 уголовных дел по итогу. В краю закопанных шмайсеров это верх сдержанности. В цивилизованной Европе, в Берлине, обыкновенная первомайская демонстрация не считается удачной, если не сожгут пару машин, не разобьют кучу витрин и вообще не разгуляются до крови. Корреспонденты, снимающие берлинский праздник весны и труда, бегают исключительно в шлемах.

Седьмое

Янукович, к которому сейчас все вопиют, честно попытался сгладить ситуацию до ее возникновения.
Чтобы не обвиняли в «фашизме», на киевском параде т.н. «знамя победы» несли впереди государственного, и вообще всю Украину красными тряпицами поистыкали. Чтобы не обвиняли в прогибе перед Кремлем, закон о признании красных тряпиц Знаменами он так и не подписал. И вообще явился на торжества не с «георгиевской» ленточкой на груди, а с желто-голубой, как нормальный президент независимой страны.

Наверняка он сам сейчас хуеет от ментовских интриг, русскоедских политических амбиций и  львовской «завзятости» (извините, не знаю, как это слово по-русски, но оно подходит больше всего). Оставьте человека в покое, наш МИД вам уже ответил.

Восьмое

Верьте или нет, но на кадрах из бушующего Львова видно очень мало настоящих, идейных националистов. С милицией, в основном, толкаются обыкновенные львовяне.

Карпаты – это наш Кавказ. Считать жителей Львова националистами – всё равно, что называть всех партизан Дудаева ваххабитами. Галичане не любят красный флаг, и у них, повторяю, есть для этого миллион причин. Молча терпеть его в своем городе не станут. Они у нас такие.

Девятое

Некоторые суровые русские парни, услышав, что нацисты убили и съели сто тыщ ветеранов, собрались приехать во Львов и показать зарвавшимся хохлам всю силу имперской мощи. Реально говорю – не стоит этого делать.

Большая часть украинских националистов живет не во Львове. Среди украинских правых перед русскоедо-родинской вылазкой бродило желание выехать на западную и принять посильное участие в мероприятии. Но из-за пресловутого решения суда, запретившего любые массовые мероприятия, а большей частью из-за уверенности, что уж львовяне-то сами разберутся, махнули рукой и остались на праздники в кругу семьи. На видео и фото мелькали повязки и флаги ВО «Свобода», другой символики из бесчисленного количества правых партий Украины не видно вовсе. Где камуфляжная форма «Патриота Украины» и «Тризуба»? Где флаги УНСО?..

Но если (если, блять) ребята из России таки решат приехать в наш любимый Львов не как гости, а как хозяева – уж поверьте, поверьте, блять, встречать их выйдет так много народу, места мало будет.

И десятое (это уже к украинцам)

Мы привыкли, что, сколько бы разные активисты не кидались друг на друга, милиция играет роль лесника из известного анекдота, – приходит и всех разгоняет. Собственно, милиция и есть центральная ось уличной политики.

Но стоит однажды собраться по-настоящему большой толпе, которая милицию опрокинет, и Бог знает, какой конституционный строй будет в стране на следующее утро.