Агент 007. Спектр

Если у меня и есть любимый герой, то это – Джеймс Бонд. “Подсел” на него достаточно давно и плотно. Когда-то имел на своем жестком диске все фильмы и саундтреки к ним. Сейчас стал немного спокойнее с точки зрения обладания, так как знаю, что могу в любой момент найти и посмотреть-послушать все, что меня интересует. И 7 ноября попал на новый фильм о приключениях агента 007.

Новый фильм о Бонде по-своему очарователен, несмотря на абсолютно неожиданную для меня концовку (спойлеров не будет). Порадовал Q с его техническими новинками – видимо, это еще одна причина того, что мне нравится этот фильм, как гаджетоману, хотя их и не так много в последнем фильме.

Приятно узнавать лондонские улицы в фильмы и планировать поездки в другие страны, когда смотришь на то, куда заносит Джеймса. Рекомендую к просмотру всем, кто, как и я, увлечен “бондиадой”!

Дэн Бюттнер “Правила долголетия”

Вопросами долголетия я интересуют достаточно давно, но относительно пассивно. При этом верю, что достижение физического бессмертия возможно уже при жизни нашего поколения (Фридман, которого читал год назад разделяет эту точку зрения). А для того, чтобы научиться что-то делать, надо смотреть на тех, у кого это уже получилось и копировать.

Книга “Правила долголетия” – результат крупнейшего исследования долгожителей, который выявляет закономерности и дает четкие рецепты, которым можно следовать в обычной жизни, чтобы продлить ее себе.

Традиционно, цитаты собраны на Bookmate, а здесь вынесу одну из них, которая перекликается с воспитанием моей бабушки, которая говорила, что завтрак съешь сам, обедом поделись с другом, а ужин на что он нужен:

Завтракайте как король, обедайте как принц, а ужинайте как нищий.

 

Про этапность в жизни

Поймал себя сейчас на мысли – позапрошлым летом у меня была в ЛП личная цель (70 отжиманий). На 100% я тогда ее даже не выполнил. Первый раз я сделал 70 отжиманий прошлым летом. Было реально ощущение эйфории. В феврале этого года я делаю каждый день 70 отжиманий и для меня это уже норма. А новая цель – 100 отжиманий, к ней и стремлюсь 🙂 А какие цели вы проходите/прошли, как этапы в своей жизни?

Зі старих нотаток

9 листопада минулого року побував на зустрічі з Володимиром Федориним, головним редактором Форбс-Україна, у КМБШ. Серед багатьох тез мені запам’яталося (і власне занотував) кілька:

  • реальний тираж (складав на той момент) 30 000 екземплярів;
  • 17% прибутків у сегменті ділової преси;
  • прибуток від реклами у 2.5 рази (!!!) вище за бізнес-план;
  • цього (2012) року журнал вийде на прибуток.

Нагадаю, що перший номер Форбс-Україна вийшов майже рік тому у березні 2011 року. Видавцем є Український Медіа Холдинг.

QSL cards

Давным-давно, когда деревья были великанами, а небо было голубее, я занимался на коллективной любительской радиостанции UT4UWC во Дворце пионеров (потом “детей и юношества”). С того времени у меня сохранилось не так многое, но один раритет я храню, а именно так называемые QSL карточки (которые подтверждают сеансы связи с другими любительскими радиостанциями). Сеансов связи были сотни точно за несколько лет, а карточек дюжина из Австрии, Японии, Швеции, Италии, Польши, Венгрии. Это был один из моих первых опытов общения с “зарубежом”.

Если кому-то что-то скажут позывные, то карточки есть от:

  • DJ3LM
  • HA4FB
  • IK2QPO
  • IK2UCK
  • IK4SDS
  • IK8IUM
  • IK9ODQ
  • JR5XPG
  • OE3IPW
  • OH3NE
  • SM4HAI
  • SP5BB

73, QSL?

Притча про дровосеков

На днях, когда готовил шаблоны на год вперед для “колеса жизни”, о котором я упоминал в предыдущей записи, вспомнил притчу о двух дровосеках. Вкратце она звучит так: два дровосека решили посмотреть, кто из них за день нарубит больше дров. С 8 утра они вышли в лес и начали работать. Один рубил без остановки, а второй по какой-то причине в конце каждого часа делал перерыв на 10 минут. Каково же было удивление первого дровосека, когда в конце дня оказалось, что второй навалил больше деревьев. На вопрос в чем же секрет, если первый работал без остановки, второй ответил: “Я каждый час в течение 10 минут точил топор”.

Это я к тому, что “потратив” время на дополнительную подготовку, мы скорее всего выиграем по эффективности, как, например, я с “колесами жизни”, шаблоны которых у меня готовы на год вперед.

А в какие моменты вы “точите топор”?

Self-management: моя система

Эта запись является обещенным ответом на пост “Составляем списки на Новый год правильно” на LifeHacker.RU.

Где-то в течение последних двух-трех лет я озаботился сначала внедрением, а потом построением, т.к. внедрение готовой системы не принесло удовлетворения, системы управления собой (да, это не управление временем, не управление делами, т.к. каждый из этих “управлений” лишь сегмент в чем-то бОльшем).

Началось все, как и у многих с книги “Getting things done”. Скажу честно, что прочитал ее несколько раз, а внедрять пытался куда более, но основных моментов неприятия оказалось два: монстроидальность системы и невозможность СРАЗУ внедрить все и увидеть результат. Вероятно, что эта система хорошо ложится на протестансткую этику, но увы я воспитан в православии. 🙂 При этом не скажу, что из этой системы я не вынес ничего полезного. Так же, как и негатива, было два позитивных момента: собирать и обрабатывать – эти два момента действительно разгружают голову и помогают сосредоточиться именно на делании. Посколько речь зашла о действиях, то сразу буду делиться инструментами, которые использую.

Для сборки идеальным вариантом является Evernote, но у меня есть “небольшой” вопрос – я не являюсь пользователем ни Windows (сознательно отказался уже почти 5 лет назад), ни, пока еще, Mac (финансы не позволяют приобрести продукцию Apple, хотя понимаю, что она позволяет построить такую же законченную систему управления, как и Outlook – про Outlook см. Глеба Архангельского). Из “костылей”, которыми пользуюсь, либо веб-версия Evernote (возможно, но не идеально), либо RedNotebook с хранением блокнота в Dropbox, что принципиально позволяет добраться до моих записей с любой *nix системы, которая позволяет поставить RedNotebook.

Обработка простая – в конце дня Inbox Evernote расчищается до состояния “zero inbox”, в RedNotebook обрабатываются записи сегодняшнего дня и планируется день завтрашний.

Плавно переходим к планированию. Я использую элементы из традиционного управления проектами и других систем, в частности ZTG (Zen Things Done). На каждый день есть 3 СВД (“самых важных дела”, а не снайперских винтовок Драгунова, как кто-то мог подумать). Это те дела, которые по матрице Эйзенхауера являются важными и срочными. Они выполняются в первую очередь. А вот дальше начинается самое интересное – остальные дела я не выстраиваю по приоритетам – у меня есть общий список дел, по которому я прохожусь, когда у меня есть время для того, чтобы выбрать следующую задачу и беру то, чем в данный момент хочузаниматься.

Кстати, о выполнении дел и времени. Достаточно долго я был “совой” – ложился далеко за полночь и вставал около полудня (работа на себя позволяет вести такой образ жизни). Но чем дальше я выстраивал собственную систему, тем более сдвигался мой график. На сегодняшний день я пришел к такой фазе бодрствования/сна – отбой в 1:00, подъем в 5:30. 4,5 часа сна позволяют выспаться и при этом минимизируют это время. Для тех, кто хочет поэкспериментировать с фазами, могу порекомендовать веб-сервис http://sleepyti.me, который позволяет подобрать время засыпания в зависимости от времени подъема, или полифазный сон (сам не пробовал, но самым ярким примером является Стив Павлина), о котором писали недавно на LifeHacker.RU.

Итак, после подъема первые 30-40 минут уходят на зарядку (подтягивание, отжимание и пресс (комплекс из 9 упражнений) – этого достаточно для того, чтобы “включить” организм) и душ. Потом выполнение СВД, как правило, на их выполнение уходит время до 10-11 часов. После этого завтрак, просмотр почты, чтение новостей/GReader, Fb.

Встречи планирую на вторую половину дня (обычно на/после 15:00). После возвращения домой крупных дел у меня не остается (они выполнены с утра) и остается мелочь + планирование следующего дня.

Еще об инструментах и системе: вся почта – в GMail, это реально удобно (особенно с использованием ярлыков и правил сортировки). Ярлыки делаю по проектам (их у меня достаточно много – на текущий год получилось около 10-15 уже на начало года разной степени моей вовлеченности в них и, уверен, что их количество будет только увеличиваться). RemeberTheMilk – хороший сервис для управления задачами, но не для меня. Он построен в бОльшей степени рационалами, а не для иррационалов (о разнице можно почитать у Ивана Пирога –http://www.ivanpirog.com/posts/spontannoe-planirovanie-dlya-tex-kto-nenavidit-tajm-menedzhment/).

Да, еще важный момент – есть “глобальные задачи”, которые я хочу выполнять изо дня в день и отслеживать их эффективность. Для этого я использую табличку на месяц (лично я делаю ее в бумажном блокноте, который подарили Imena.UA, но можно и в редакторе таблиц в электронном виде). По горизонтале – дни, по вертикали – те действия, которые я хочу выполнять ежедневно (соблюдение режима, зарядка, чтение книг и т.д.). В моем случае набирается с 10 “рутин”. В конце месяца хорошо отслеживается, что делалось, а что – нет.

И еще один инструмент – “колесо жизни”, которое я использую для среднесрочного (2-3 месяца) планирования направлений. Онлайн сервиса не нашел, да и приятней его мне держать под рукой в аналоговом виде. Выглядит следующим образом: на листе рисуем круг, который делим на 8 секторов, каждый из которых – одна из сфер нашей жизни (в моем случае, достаточно традиционно, – здоровье, друзья, отношения, финансы, бизнес, творчество, личностный рост, яркость жизни). Вначале я оцениваю каждую из сфер по 10-бальной шкале, где 10 – это полное удовлетворение, которое соответствует внешнему кругу, который мы нарисовали. После того, как мы оценили и отметили эти сектора, получаем свое “колесо”, которое чаще всего будет достаточно “корявым”, где-то оценим в 7-8 баллов, а где-то будет 1-3 балла. Основная цель – “выровнять” колесо, чтобы оно было ровным и, естественно, увеличить количество баллов самооценки до максимума. Перед планированием следующего “колеса” полезно сделать обзор и посмотреть, что из запланированного выполнено.

Из основных моментов рассказал обо всем. Кому интересно, то готов взять 2-3 человек на индивидуальный коучинг (об условиях договариваемся в Fb (http://fb.me/alex.riabtsev) или электронной почте:alex.riabtsev@gmail.com). Всем удачного дня и максимальной продуктивности!

 

Листопад: неописані події

Вітаю, друзі!

За місяць вирішив написати коротко про те, що відбувалося в моєму житті, бо з блоґу можна зробити хибний висновок, що нічого не відбувається.

  • IDCEE-2011 (дивіться звіт на Startup.In.UA) – нові контакти, зустріч зі старими знайомими, чудовий джаз;
  • Зробимо Україну чистою – презентація проекту на Хрещатику, дві доби з мінімумом сна, ночівля на Хрещатику у спальнику біля кулі;
  • донецький DrupalCamp (звіт буде детальний);
  • День Свободи – гнітюче враження, дещо нагадує події минулого року у Білорусі на Площі;
  • Startup Crash Test #26 (звіт пишу на прохання Ростика Чайки);
  • підготовка до конференції випускників НаУКМА, що відбудеться 3 грудня – активно і плідно пропрацювали цілий місяць, вийшли на фінішну пряму;
  • Київський Клуб Підприємців (зустріч з Валерієм Пекарем про “Тренди і гроші”) – 24 тренди, які можна комбінувати у півтори сотні можливостей для створення/розвитку бізнесу;
  • взявся менторити новий цікавий проект Soloway.co – класний проект, чудові засновники, буду активно рухати хлопців до успіху.

В середньому 2 події на тиждень. Єдине, що засмучує – жодна з цих подій не дає фінансового результату, а фінансове питання стає для мене все більш гнітючим. Хоча мету поставив до весни, тепер залишилося її виконати.

О разнице во встречах с блоггерами

Знаете в чем отличие между встречами с блоггерами наших политиков и приблеженных и иностранцев? В профессионализме.

Меня сегодня третий раз пригласили на встречу с блоггерами (перезвонили на личный мобильный телефон, когда поняли, что email приглашения я не получил), которые проводятся американским посольством (и я с удовольствием побывал на всех трех), а для наших политиков-блоггеров я не блоггер и меня на встречи не приглашают (хотя врядь ли бы я встречался с кем-то из нынешней власти честно говоря).

Привет, пользуясь случаем, Денису Довгополому, Алексею Масю, Светлане Тараненко и Максу Саваневскому, с которыми рад был увидеться на встрече.

Про #icamplviv та розвиток подій

Кілька тижнів тому Ростислав Чайка запропонував мені долучитися до
найбільшої ІТ-конференції Західної України – #iCampLviv, прочитавши
дві доповіді та взявши на себе модерацію секції Веб-розробки. Оскільки
Львів я дуже люблю, а виступати люблю не менше, то довго вмовляти мене
не довелося. 7 жовтня вночі я вже був у Львові, який традиційно
зустрів мене дощиком, проте така “традиційність” мене аж ніяк не
засмутила.
Сама подія відбувалася 8 жовтня в Українському Католицькому
Університеті, який традиційно виступає партнером заходів, які
проводить Ростик. Цього року #iCampLviv значно виріс із локальної
події – на конференцію завітали гості з усієї України – від Криму до
Харкова, хоча найбільше гостей було, звичайно ж, із Західної України.
Загалом кількість учасників впритул наблизилася до 500 осіб, а
доповіді відбувалися у 7 потоків (минулого року було 4 потоки
доповідей). Побувати усюди не було фізичної можливості та й я не
ставив перед собою такої мети.
До 12 години, коли стартувала секція Веб-розробки було 2 години, які я
провів на секції Стартапів. Доповіді Вікторії Бондар та Олесі Єдинак,
обидві з United Media Holding, хоча і не дали нової інформації (sic!),
проте дозволили познайомитися та поспілкуватися з цікавими людьми.
Круглий стіл про мовну проблематику українських ресурсів засвідчив
надуманість і заполітизованість цього питання. Найцікавішим фактом для
мене стало те, що ZAXID.net, який є виключно україномовним ресурсом,
читають у Польщі і не лише українці, а й поляки.
З 12 години (після півгодинної кава-перерви, яка дала ще одну
можливість поспілкуватися зі старими знайомими та познайомитися з
новими людьми) “засів” вести секцію Веб-розробки.
Виступ Вадима Машкова про відкриті стандарти сподобався і ще раз
підтвердив вірність моєї думки про переваги open-source рішень над
закритими технологіями. Цікаві приклади про різноманітність стандартів
у повсякденному житті додавали динаміки.
Після цього виступав Любомир Плотніков про HTML 5.0 та нові
можливості, які дає веб-розробникам новий стандарт. Також цікава
доповідь, проте засмучує той факт, що більшість браузерів на
сьогоднішній день ще не підтримує ті можливості, які дає HTML 5.0.
Сподіваймося, що за 10 років все зміниться на краще, як і обіцяє W3C.
Наступна доповідь, яка була відсутня навіть у друкованій програмі –
Олена з GlobalLogic про 10 помилок, які можуть засмутити клієнта.
Абсолютно точно зібрані як приклади, так і протидія цим помилкам.
Зрештою у кінці вийшла доволі цікава дискусія, в якій також взяв
участь.
По обіді організував коротенький круглий стіл про Open-source CMS на
30 хвилин, який передував моїй першій доповіді. Вийшло можливо не
настільки змістовно через повну імпровізацію, проте з Вадимом Машковим
доволі плідно подискутували. Зрештою розмова звелася до порівняння
Drupal та TYPO3 та відповіді на питання про Joomla та WordPress.
О 15:30 почав першу доповідь про приховані можливості Drupal. На мою
думку доповідь пройшла вдало. Цікаво почитати відгуки від інших
учасників.
А о 16 (трохи не зручно, оскільки не вдалося нормально поспілкуватися
після першої доповіді) вже розказував про Інтернет, як інструмент
контролю за владою на секції Громадського активізму. Про цю доповідь
читав вже доволі позитивні відгуки від Олени Білозерської
(http://www.bilozerska.info/?p=3238) та Руслана Петрушко
(http://petrushko.rv.ua/Lviv-iCamp-2011-cikavo-korisno-potribno).
Людей було не багато (хотілося б донести думки до більшої кількості),
проте аудиторія досить жваво реагувала.
Після доповіді лишився на цій же секції, де послухав спершу
відеоконференцію з Денісом Олейниковим. Потім доповідь Ростислава
Чайки та Руслана Савчишина про інструменти, які може використовувати
громадська організація для формування власного інформаційного поля.
Найцікавішою для мене була доповідь Лесі Оробець, яку я слухав вперше,
проте щиро захоплений її енергією. Тема її доповіді перегукувалася з
моєю, вона розказувала про Громадський активізм в Інтернет. По-перше,
повністю згоден з усіма пунктами, які озвучувала Леся. А по-друге,
дуже класно розклала, що є громадським активізмом в інтернеті, а що не
є.
Після доповіді трохи поговорили спершу в широкому колі – Леся Оробець,
Олена Білозерська, Едуард Курганський та я – про громадський активізм.
Зійшлися на тому, що найголовніше – результативність дій і подій, які
проводять активісти, а підтримки в суспільстві досить. Знову ж
говорили про інструменти і згадували не тільки про Інтернет, але й про
SMS-розсилки, як можливість швидко організувати актив організації та
“достукатися” до найвіддаленіших сіл, де ще немає Інтернету. По тому
поспілкувалися вже у вужчому колі з Оленою та Лесею, а також Віталієм,
який є помічником Лесі.
На цьому офіційну частина #icamplviv було завершено, а неофіційна
відбувалася у клубі “Метро”, який також є постійним партнером заходів,
які організовує Ростислав Чайка.
На афтепаті відкрив для собі молодий, проте надзвичайно цікавий гурт
“Антитіла”. А крім того – спілкування, спілкування, відпочинок у колі
однодумців.
З “плюшок” – ще зранку отримав за активність блокнот Manekibook від
Кореспонденту. Поспілкувався з Дмитром Костюком (HostPro) –
сподіваюся, що зробимо цікавий проект спільно із Startup.In.UA.
Перекинувся кількома словами з Андрієм Ярошенко (New Social
Communications) – також буду думати як прив’язувати результати розмови
до Startup.In.UA. Познайомився з Єгором Ланко – директором SMM агенції
LEGENDARY. Дмитро Лаппо порадив цікаву книжку – нотатки олігарха,
треба буде почитати. З Дмитром Кохманюком, Едуардом Курганським та
Максом Шарафутдіновим плідно поспілкувалися про інтернет і громадський
активізм. Можливо найкурйознішою “плюшкою” став мій бейджик, на якому
мене з доповідачів підвищили аж до організаторів
Насамкінець хочу подякувати Ростиславу Чайці за запрошення до участі у
конференції. Ростику, з кожним разом рівень підвищується – так
тримати! Ірині Білан, яка після афтепаті ще водила нас нічним Львовом.
І усім, хто відвідав цю подію – сподіваюся на зустріч у Львові вже
навесні на наступному #iCampLviv.